2003–2005
Acrylic on canvas

«Перетворення» — один із перших самостійних проєктів після завершення мого навчання в Академії образотворчих мистецтв у Кракові. Він виник як дослідження можливості перетворення звуку на колір, ритм і форму — переходу одного способу сприйняття в інший.

Важливим підґрунтям для цих пошуків стало навчання в майстерні професора Яна Памули та робота над дипломом під його керівництвом, а також контакт із методикою професора Адама Всьолковського. Досвід краківської школи сформував моє розуміння абстракції не як відмови від реальності, а як способу дослідження її внутрішніх структур — ритму, пропорції, напруги, повторення та взаємодії кольору і форми.

Вихідною точкою окремих робіт ставала музика — Баха, Моцарта, Паганіні, Чайковського, Ізаї та інших композиторів. Однак мене не цікавила її буквальна ілюстрація. Музичний твір був радше імпульсом для побудови автономної візуальної системи.

Звукова тривалість перетворюється тут на просторовий ритм; музичний акцент — на кольорову пляму; пауза — на чорне або незаповнене поле; повтор — на систему модулів; зміна темпу — на ущільнення чи розрідження структури. Полотно починає функціонувати як своєрідна партитура, яку вже не слухають, а сприймають візуально.

Колір у «Перетворенні» перестає виконувати описову функцію. Він стає самостійною енергією. Чисті спектральні кольори взаємодіють із чорним, утворюючи контрасти, паузи та різкі зміни інтенсивності. Геометричні модулі повторюються, зміщуються, збільшуються або дробляться, створюючи відчуття руху всередині нерухомої площини.

У роботах «Каприс Паганіні», «Квітень. Чайковський», «Маленька прелюдія. Бах», «Новий Лондон. Сігмейстер», «Соната. Моцарт», «Аврора. Ізаї», «Фантазія. Бах» музика стає приводом для створення різних моделей взаємодії кольору, ритму та структури. Кожна композиція має власну внутрішню логіку, але разом вони формують єдине дослідження механізмів візуального ритму.

Назва «Перетворення» тому стосується не лише переходу звуку у візуальну форму. Йдеться про ширший процес: одна система може бути перекладена мовою іншої, зберігаючи не зовнішній образ, а внутрішню структуру, енергію та ритм.

Проєкт став важливим етапом формування моєї подальшої художньої практики. Саме тут з'являються питання, до яких я повертатимуся пізніше: повтор і варіація, система та випадковість, ритм, енергія, інформація, взаємодія видимого й невидимого.

Якщо у «Перетворенні» я досліджував, як звук може стати видимою структурою, то в наступних проєктах це питання поступово розширилося: як взагалі невидимий процес — звук, енергія, інформація чи присутність — може проявитися через матерію, колір і форму.