Мар'ян Бесага

«Індекс імені Маріуша Казани» був започаткований у 2012 році з ініціативи Генерального консульства Республіки Польща у Львові для вшанування пам’яті польського дипломата Маріуша Казани, який загинув 10 квітня 2010 року в авіакатастрофі під Смоленськом. Від Львівської національної академії мистецтв я долучився до проєкту як співорганізатор.

Під час перших робочих зустрічей у консульстві поступово сформувалося розуміння, що конкурс може мати значно ширшу місію. Для нас важливими були збереження і розвиток традицій львівської школи естампу, підтримка молодих художників, розбудова українсько-польського міжкультурного діалогу та взаємна промоція українського і польського мистецтва.

Перший конкурс був доволі камерним і фактично відбувся без окремої виставки — роботи оцінювало міжнародне журі, яке складалося приблизно з дванадцяти представників польських та українських інституцій. Проте з кожною наступною едицією проєкт розвивався: збільшувалася кількість конкурсантів, зростав професійний рівень і масштаб представлених робіт, розширювалася виставкова програма.

Принципово важливо, що конкурс не обмежувався студентами однієї кафедри. Участь у ньому могли брати студенти та випускники ЛНАМ різних спеціальностей, що відкривало графіку як територію експерименту для значно ширшого кола молодих авторів.

Нагорода також від початку задумувалася як щось більше, ніж фінансова премія. Лауреат отримував можливість стажування в одній із партнерських мистецьких академій Польщі та працював у професійних графічних майстернях. Для молодих художників це був надзвичайно цінний досвід: вони отримували доступ до обладнання, форматів і технологій, яких на той час не мали у Львові, могли поглиблено працювати з офортом, шовкографією та іншими техніками естампу.

Стажування мало своє продовження. Молодий митець отримував можливість персональної виставки, видання невеликого каталогу, а також створював авторську різдвяну листівку, яка ставала частиною комунікації польської дипломатичної мережі. Таким чином одна перемога запускала цілий ланцюг наступних можливостей — конкурс → стажування → новий технологічний досвід → персональна виставка → каталог → міжнародна презентація.

У Львові навколо конкурсу поступово сформувалася власна виставкова програма. Вона включала виставку конкурсних робіт, презентацію лауреата попередньої едиції та виставки викладачів партнерської польської академії. Для студентів це була можливість безпосередньо бачити твори й професійні підходи відомих польських графіків, порівнювати школи, техніки та способи художнього мислення.

Географія львівських презентацій також розширювалася. Незмінним осередком залишалася галерея ЛНАМ, але окремі події відбувалися в музеях та галереях міста, а останні едиції конкурсу були представлені у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького.

Для мене одним із найважливіших результатів цього проєкту є те, що його вплив сьогодні можна побачити вже не лише у виставках чи каталогах. Серед колишніх лауреатів є ті, хто згодом увійшов до викладацького складу кафедри графічного дизайну ЛНАМ. Досвід, який свого часу отримувало молоде покоління, повернувся до Академії вже у формі нового педагогічного досвіду.

Сьогодні конкурс продовжується і наближається до своєї XIII едиції. Його організацію поступово перебрало молодше покоління. Для мене це, мабуть, один із найважливіших показників життєздатності проєкту: створена колись модель не завершилася разом із діяльністю її перших організаторів, а продовжує розвиватися.