Мар'ян Бесага

2017 · Ботанічний сад ЛНУ імені Івана Франка, Львів
II Міжнародний студентський симпозіум

«Інспірація простором II» стала продовженням міжнародного мистецько-освітнього проєкту, який ми розпочали у Львові 2016 році. Місцем роботи знову став Ботанічний сад Львівського національного університету імені Івана Франка, однак цього разу до проєкту долучилася нова група студентів. Для мене було важливо не повторити попередній досвід, а продовжити дослідження того, як мистецький об’єкт може взаємодіяти з живим природним середовищем.

Ми знову працювали на межі мистецтва, дизайну й експерименту з матеріалом. Особливе місце займало художнє скло. Серед розмаїття живих рослин з’являлися скляні імітації природних форм — гілки, краплі, структури, що нагадували застиглу воду або крижані сльози. Прозоре скло вбирало природне світло, віддзеркалювало зелень і небо, змінювалося протягом дня і ніби повертало середовищу його власні кольори вже в іншій формі.

Мене цікавило, що ці об’єкти не просто доповнювали ландшафт. Вони втручалися в наше сприйняття природи: іноді підсилювали те, що вже існувало, іноді створювали несподівані алюзії, а подекуди змушували уважніше придивитися до звичайної гілки, листка, краплі води чи променя світла.

Поряд із суто художніми роботами виникали об’єкти, у яких важливою ставала функція. Скляні вулики, інтерпретації будинків для комах та інші експериментальні форми порушували питання співіснування людини з іншими живими системами. Так у проєкті дедалі виразніше з’являлася екологічна складова: яким може бути простір людини, якщо вона сприймає природу не як декорацію, а як середовище, частиною якого є сама.

Для мене в цьому досвіді була ще одна цікава асоціація — відчуття первісного творення. Ми працювали з природними формами, світлом, рослинами, землею і матеріалом майже так, ніби заново відкривали найпростіші принципи формування речей. Але робили це вже сучасними художніми засобами й технологіями.

Саме ця зустріч архаїчного відчуття творення із сучасним інструментом стала для мене однією з найцікавіших рис «Інспірації простором II». Об’єкт не переносився у природу як завершена річ — він народжувався безпосередньо з контакту з місцем.

Проєкт знову об’єднав студентів і викладачів у спільній практичній роботі. Для молодих учасників це була можливість вийти за межі звичного навчального завдання, працювати з новими матеріалами, масштабом і середовищем та побачити, як художня ідея змінюється під впливом реального простору.

 «Інспірація простором II» стала наступним етапом особистого переходу від площини до середовища — від живописної композиції до просторової ситуації, від твору як автономного об’єкта до твору як частини живого ландшафту.