Мар'ян Бесага

У 2011 році я розпочав роботу на кафедрі академічного живопису Львівської національної академії мистецтв. Це стало новим етапом моєї педагогічної практики. Тут я отримав звання доцента і продовжив поєднувати викладання з власною творчою та науковою діяльністю.

Одним із важливих напрямів моєї роботи стало опрацювання універсальної програми з живопису для студентів різних кафедр Академії. Важливо було зберегти фундаментальні засади академічної живописної школи, але водночас адаптувати методику до специфіки різних професійних напрямів.

Особливо цінним досвідом для мене стало викладання живопису студентам художньої кераміки, художнього металу, дизайну інтер’єру, дизайну костюму та інших спеціальностей. Програми дисциплін вільного вибору ще більше розширили це коло й дали можливість працювати зі студентами, для яких живопис мав зовсім різне значення у майбутній професійній практиці.

Цей досвід поступово змінював і моє розуміння викладання. Живопис для дизайнера, кераміста чи художника по металу не може бути лише повторенням однакової академічної програми. Фундамент залишається спільним, але отримані знання мають допомагати студентові розвивати бачення кольору, форми, простору, композиції та власної художньої мови відповідно до обраної спеціальності.

У цей період я працював поруч із Ярославом Шиміним, Володимиром Черкасовим, Олександром Крохмалюком, Анатолієм Буличевим, Ігорем Мікулою, Ігорем Гавришкевичем, Наталією Цидуляк. Різні творчі позиції та педагогічні методи викладачів створювали середовище постійного професійного діалогу.

Виставки кафедри академічного живопису (2018, 2020, 2021 ), були важливою частиною цього середовища. Вони давали можливість побачити викладача не лише як педагога, а передусім як практикуючого художника, для якого власна творча практика залишається основою професійного розвитку. Згодом кафедра організувала також низку спільних онлайн-виставок, у яких я брав участь, — новий формат дав можливість продовжувати професійний і творчий діалог уже поза межами традиційного виставкового простору.

Для мене цей період став тривалим дослідженням взаємозв’язку мистецької практики, педагогіки та академічної традиції. Викладання живопису я дедалі більше сприймав не як передачу готової системи, а як створення фундаменту, на основі якого студент може сформувати власний спосіб бачення.